Новини

Продюсер Валентин Опалєв: «Нам уже бракує вітчизняних зірок, щоб задіяти їх у серіалах»

3 Липня 2020

Ця людина здійснила майже «серіальну революцію» в телебізнесі. Це стало зрозуміло в той момент, коли на двох каналах одночасно – «Інтері» та «Росії» сказилися рейтинги серіалу «Зцілення любов’ю», продюсером якого і виступив Валентин Опалєв. У конкурентів затряслися жижки. На аналогічний продукт миттєво виник попит. Дальше більше. Масштаби українського серіального виробництва тільки за останній рік набули промислових обертів. Величезні знімальні комплекси в Бортничах і Макарові під Києвом стали такою собі «фабрикою мрій по-українськи». Щодня там знімаються українські та російські кінозірки. І в даний момент на цій самій «фабриці» під керівництвом пана Опалєва в синхронному процесі знаходиться 29 картин, чотири з яких – багатосерійні нетлінки.

– Валентин Олегович, мабуть, останнім часом відчуваєте конкуренцію на своєму «полі», адже багато хто сьогодні кинувся до цієї ніші?

– Постійно стежу за цифрами. Безумовно мені лячно програти. Конкуренція на сьогодні дуже серйозна. Особливо в тому слоті, в якому працюємо ми. Останнім часом ми конкурували з Віктором Приходьком, тому що його «П’ять хвилин до метро» – і на Першому каналі, і на «1 + 1».

– У чому, на вашу думку, причина глядацького успіху саме цього фільму? Невже люди впізнають там свої квартири, під’їзди, побут загалом?

– Там цікава історія. Якби акцент був тільки на побуті, під’їздах, квартирах, а не на виразній історії, нічого і не спрацювало б. Тут задіяний принцип комунальної квартири, а це завжди цікаво.

– Скільки за один знімальний день у вас заробляють такі відомі актори, як, наприклад, Булдаков або Тализіна? І скільки наші українські?

– Взагалі-то в залежності від рангу і ролі гонорар актора в один знімальний день становить від 300 до 3000 у.о. Але тут враховується багато різних нюансів.

– Яка максимальна тривалість створення серіалів на кшталт «Вовчиці»?

– Будь-якому виробнику зрозуміло – чим більший обсяг виробництва, тим вигідніше працювати. Але тут є і зворотна сторона медалі: договір з акторами на досить тривалу співпрацю, десь на рік-півтора. «Вовчиця» – це 250 серій. «Зцілення» тягне на всі 200. Наступний проект, який запустили, теж буде 200-серійним. І виробництво такого серіалу займає півтора року! Витримати такий режим складно.

– Може відкриєте таємницю: хто допоміг вам в період початкової розкрутки?

– А ми й не розкручували кампанію, тому що вже були готові до виробництва серіалів. Питання стояло лише в тому, щоб знайти замовника і переконати його у нашій здатності зробити такий продукт. Адже абсолютно всі проекти такого рівня робляться за первинною домовленістю з каналами. І тим самим гарантується прокат. У нас був договір з телеканалом «Інтер». Тут зійшлися інтереси. Вони шукали продукт, а я тісно співпрацюю з відомим російським продюсером Юрієм Біленьким (його компанія зняла «Ундину», «Кармеліту», «Приречену стати зіркою»). Він запропонував літературний матеріал, а я зайнявся виробництвом безпосередньо самого фільму.

– Скільки одночасно вашою компанією сьогодні виробляється «мильних опер»?

– В даний час – чотири. Продовжуємо знімати «Вовчицю», «Сестри по крові», «Міський романс». У запуску «Ангел-охоронець». Ще один серіал йде по російському ТБ – «Все включено». На мою думку, сьогодні ми лідируємо на пострадянському просторі в цій сфері. Виробляємо ще й муві-ТВ. Це так звані дев’яностохвилинні двосерійні фільми. Зараз в роботі близько 25 фільмів. П’ять з них – замовлення телеканалу «Росія».

– Якщо говорити про бюджет однієї серії «Вовчиці», «Зцілення» або «Міського романсу»…

– Це в певному сенсі комерційна таємниця. Можу сказати лише одне – ця цифра в півтора-два рази нижче, ніж в Росії. І це ніяк не пов’язано з місцем виробництва. Швидше з різними технологіями.

– Швидше за все, у вашої компанії неймовірні витрати і на гонорари, і на транспорт – у зв’язку з тим, що знімається багато акторів з Росії. Може, обійшлися б своїми силами, суто українськими артистами – і заощадили б …

– Тут є один нюанс. Я нічого не маю проти українських виконавців. Більш того … У нас задіяно дуже багато вітчизняних артистів. Але місяць тому виникла проблема. Нам не вистачає вже вітчизняних зірок, щоб зайняти всі місця в серіалах, що зараз знімаються! За час нашої роботи в жанрі «мило» через нас пройшли всі більш-менш помітні актори країни. Тому дорікати мені за те, що ми запрошуємо тільки російських зірок, не можна. Зараз українські актори працюють в чотирьох проектах. А це 50 чоловік мінімум. Ті ж Горянський, Богданович, Лаленков, Легін, Зюбіна, Суханов, Самаєва, Вітовська, Сергійко, Горбунов, Самінін та багато-багато інших. Але це лише одна частина питання. Відповім на іншу: якщо певний проект замовляє російська компанія, то ми виробляємо такий продукт з урахуванням того, що будемо змушені реалізувати його в Росії. Прокат суто на нашій території поки що збитковий. Така ситуація на українському телеринку. Ні для кого не секрет, що російський ринок на сьогодні багатший, і купує продукт дорожче, ніж Україна. І якщо навіть ми створюємо певний серіал тільки для Росії (наприклад, «Все включено»), то він все одно орієнтований і для продажу в Україні. Це і накладає відбиток на акторський кастинг. Тому, якщо замовником виступає російська сторона, то вони, природно, зацікавлені в своїх акторах, розуміючи, що це приверне увагу глядача. І тут не стоїть питання, що, мовляв, російський актор краще українського.

– Тоді чому ви з серіалу в серіал так чіпко тримаєтесь за один і той самий склад – Віторган, Тализіна, Булдаков, Горянський?

– Чого гріха таїти, є актори, з якими хочеться продовжувати працювати. У молодих лицедіїв – як українських, так і російських – досить часто розвивається «зоряна хвороба». А ось, наприклад, Віторган – єдиний актор пострадянського простору, який зараз знімається в Голлівуді. Причому грає американського генерала. І його партнер у цій картині – Дастін Хоффман! Адже це про щось говорить? Так ось, під час нашої спільної роботи жодного разу не було випадку, щоб він чимось виявився незадоволений – чи то його погано зустріли, то чи погано поселили, чи то погано нагодували.

– Хто, на ваш погляд, з молодої плеяди – режисер, актор – міг би найбільш яскраво розкритися в майбутньому?

– Майже всі, хто з нами працював, проявили себе як чудові актори. Якщо ж говорити про режисера, то в «Зціленні», «Вовчиці» і «Ангелі-охоронці» у нас незмінний Бата Недич. І я йому вдячний за терпіння. Адже одного таланту мало в такому великому проекті. Тут треба починати з психічного здоров’я режисера. Витримати такий ритм і напругу дано не кожному. Актори їм також задоволені. Він вміє знайти підхід до всіх. Ось Валера Рожко відомий як режисер-постановник, а до цього був оператором, серйозно просунувся вперед.

– Чи не вважаєте ви, що серіал все-таки низький жанр?

– Я досить багато сил віддав, щоб змінити цю думку. І може, завдяки саме нам в тому числі, сьогодні ця думка перестала існувати серед багатьох російських акторів. Адже вітчизняні артисти сьогодні особливо не перебирають. А буквально два роки тому, коли я проводив кастинги, то серед молоді існувала думка: «Я в серіалах не знімаюсь!» Може, тому, що мені вдалося залучити до роботи відомих маститих акторів, таких як Віктор Вержбицький (на сьогодні він справжня зірка кіно), Горевий працював в Голлівуді, теж один з найпопулярніших і авторитетних. Та й Віторган, і Тализіна, і Булдаков, і Мамаєв, і Нільська, і Стєклов, і Ліванови (Ігор і Аристарх), і Польських їм не поступаються. І ось коли така когорта акторів знялась в наших проектах, то у молодих вже не повертається язик говорити: «Я в “милі” не знімаюсь». І сьогодні в нових проектах задіяні молоді артисти, такі як Панін. Адже для будь-якої зірки є халтура, а є робота – виразна, перспективна, масштабна, досить важка. Тому вважаю, що нам не соромно за наш продукт як виробникам, і акторам як учасникам. Ну ось ви знаєте звідки пішла назва «мило»? Свого часу виробники миючих засобів – так звані мильні королі – спеціально замовляли кіновиробникові продукт, в якому можна було розміщувати власну рекламу. Багатосерійний телесеріал став орієнтованим суто на жіночу аудиторію, яка буде уважно дивитись як кіно, так і рекламу. Звідси і назва – «мильна опера». Тобто сама історія розрахована на конкретну цільову аудиторію – заміжніх жінок, які перуть, миють, і загалом, зайняті господарством. І в серіальному жанрі є свої закони, які відрізняються від кіношних. Тому у нас це і зустрічалось спочатку багнетами. А я кажу: «Ось візьміть і самі щось зробіть!» Після нашого успіху я знаю людей, які кинулися в цю нішу, бо вважали, що тут все так просто …

– Хто на вас впливає в питаннях акторського кастингу?

– Є замовники (телеканали), з якими я обговорюю вибір того чи іншого артиста. Оскільки є зірки, які з якоїсь причини комусь більше подобаються. До речі, зараз у нас задіяні 80 акторів. Стільки людей відразу по великих театрах не назбираєш.

– А непрофесійних артистів залучаєте?

– Ні, це проти правил. Професії актора потрібно вчитися, її треба опановувати. Але, щоб прийти з вулиці і стати актором – потрібно бути самородком, і таке вкрай рідко зустрінеш.

– Чи є у ваших планах розширення знімальних павільйонів?

– Плани великі. Зараз у нас два комплекси загальною площею близько 6,5 тис. кв. м – сім павільйонів. Виходить, що наша знімальна площадка більше студії Довженка! Може, я злегка хвалюсь, але найбільший павільйон на Довженка іноді все ж працює, але він все одно лише 4 тис. кв.м. Щоправда, тут інша проблема – перевиробництво. Адже зараз з’явилось ще кілька потенційних виробників такого продукту.

– Скільки заробляє на рекламі одна серія такого фільму, наприклад, як «Вовчиця»?

– Це питання до телеканалів. Оскільки я на рекламі взагалі нічого не заробляю. Я лише отримую замовлення, а далі канал уже в готовому продукті сам розміщує рекламу, і це суто його гроші. Можу відзначити, що бізнес в цьому сенсі досить цивілізований. Раніше я таким чином сам заробляв, коли реклама була в новинку: ми домовлялись з каналом про те, що ми виробляємо продукт безкоштовно, але половину прибутку з реклами канал віддає нам. Тоді були ще напівдикі відносини. Але зараз вже все стабілізувалось і канал купує продукт цілком.

– Чи можете спрогнозувати якісь нові тенденції в запитах публіки після таких рейтингових хітів, як «Не народись вродливою», «Зцілення любов’ю»?

– Будь-який серіал має свої закони. Зокрема, після феноменального успіху «Не народись вродливою» всі намагались змоделювати і прорахувати його формулу, щоб зробити щось аналогічне. Не вийшло! Те саме було з ситкомом «Моя прекрасна няня». Є тенденція, згідно якої кожен глядач обирає свій канал. Тому канали і стали вести більш цивілізовану політику як один до одного, так і по відношенню до глядача. Кожен може обрати свій жанр і свою нішу. Я ж можу тільки припустити, на що орієнтується той чи інший канал. На мій погляд, центральні кнопки намагаються «оволодіти» найширшою аудиторією. По-перше, залучити сімейного глядача. По-друге, максимально «омолодити» аудиторію. Доходи будь-якого телеканалу безпосередньо залежать від реклами. Тому аудиторія молодше 10 і старше 60 років рекламодавців не цікавить. Ну а сама виграшна аудиторія для будь-якого каналу – глядачі від 25 до 55 років, так звана купівельноспроможна аудиторія. Виходячи з цього, кожен канал намагається будувати свою політику і виробляти ті програми, які гарантовано могли б привернути увагу саме цього глядацького сегмента. Так склалось, що, наприклад, досить консервативний канал «Росія» орієнтований на більш дорослих людей. Проте за показниками рейтингу вони виграють, тому що «зліпили» дуже міцну 18-19-годинну лінійку. І вже два роки поспіль саме завдяки їй утримують лідерство в плані загальної кількості глядачів. Взагалі на кожному каналі серіали виступають стабілізаторами високої частки рейтингу. На «Росії» це прайм-таймовий серіал «Таємниці слідства», яким вони і виграють у «Першого».

Читайте також